Ожина сизий лист і стебель різаний

В пакованні 100 грамів  -збір 2021 року.

Ожина сиза  Є й інші назви цієї рослини — жина, малина глуха.

Ожина сиза — це багаторічний напівкустаршник сімейства розколірних. Пагони ожини дугоподібні, довгі, мають вигнуті та дуже гострі шипи, вона легко розповзаються, обвиваючи дерева або просто розстилається навколо, утворюючи суцільні зарослі. Росте ожина на добре освітлених місцях — уздовж берегів річок, поблизу озер, серед чагарників, у вологих лісах тощо. 

З лікувальною метою використовують однорічні пагони ожини з листям, саме листя, коріння та ягоди. Втеча та листя заготовляють у період цвітіння, коріння викопують восени. Ягоди збирають упродовж усього літа, у міру дозрівання. 

Сушать сировину, розкладаючи тонким шаром, часто перевертаючи, у тіні, у сушарках, на горищі. Зберігають у коробках, ящиках, полотняних і паперових мішках. Термін зберігання сировини — 1 рік. 

Рослина ожина сиза має загальнозміцнювальну, жарознижувальну, кровоочисну, сечогінну, потогінну, дезінфікувальну, заспокійливу дії. 

Ягоди ожини регулюють травлення, покращують апетит, перистальтику кишківника. Їх застосовують у разі захворювань шлунка та печінки, запалення жовчного міхура, гастритів, шлункових кровотеч, глістів. 

Незрілі плоди кріплять, зрілі слабнуть. Ягоди вживають як у свіжому вигляді, так і в відварі. Свіжі ягоди їдять у разі застуди, коліту, гастритів, атеросклерозу. Сік зі свіжих ягід ожини, настій п'ють за підвищеної температури, пневмонії, кровохарканьї, здишку, як вітамінний засіб тощо. 

Настій сухих плодів ожини: 2 ст. ложки плодів залити 1 склянкою окропу, настояти 20 хвилин. Пити як потогінний засіб і не тільки, з інтервалом 2 години, по 1 склянці. 

Настоєм квіток і листя ожини полохнуть горло в разі ангіні, запалення слизової рота. Відвар листя використовують у разі грипу, застуди, кашлю, захворювання верхніх дихальних шляхів (1,5 ст. ложки на 1 склянку води, кип'ятити 1 хв, настояти 30 хв, приймати по 1/3 склянки тричі на день до їди), а також як сечогінний засіб під час водяної води, захворювань нирок, сечового міхура. 

Відвар гілок ожини сизою використовують як заспокійливий засіб у разі підвищеної збудливості, нервових розладів, істерії, безсоння, а також у разі клімаксу з припливами, порушення менструального циклу, хворобливих менструацій. У формі спринців його застосовують під час білизни. 

Відвар коренів ожини використовують як сечогінний засіб: 1 ст. ложку сухих см. коренів кинути в 1/2 л води, кип'ятити 10 хвилин, після процідити. Пити 4 рази на день по 1/2 склянки до їди. А також, відвар коренів, застосовують у разі захворювання підшлункової залози, кишківника, шлунка, печінки. 

У разі можливих пошкоджень шкіри, шкірних захворювань, виразок, гнійних ран, псоріазу, лишаюх, екземі докладають свіже толчене листя ожини та роздавлені ягоди, а також із відвару роблять примочки на уражені місця — вони надають бактерицидне, протизапальна дія. 

Рослина ожини можна застосовувати в разі атеросклерозу, гіпертонії, малокровії, діабету, цингу як засіб, що покращує обмінні процеси в організмі. Для лікування тих чи інших захворювань найкраще ожини застосовувати в збирах з іншими лікарськими рослинами. 

Приємний напій (чай) виходить зі свіжого млявого листя ожини, які щільно укладають в емальовану каструлю та закривають кришкою на 3 дні. Після ферментації вони темніють, їх розкладають тонким шаром на повітрі, висушують і потім готують як чай. На смак і запах він схожий на звичайний чорний чай, але з лікувальними властивостями. 

У разі захворювань суглобів роблять примочки з відвару ожини, компреси з розпареного листя. З відвару розпареного листя добре приймати ванни. 

Відвар листя ожини: 1 ст. ложку зм. листя залити 1 склянкою води, кип'ятити 1 хв, настояти 30 хв, процідити перед вживанням. Приймати відвар гарячим, можна з медом або молоком, по 1/2 склянки 3-4 рази на день до їди. 

Ожина, протипоказання. Використання ожини може викликати в деяких чутливих людей алергію й інші побічні ефекти — розлад шлунка, може з'явитися нудота, блювота, набряк слизових оболонок тощо. Не можна також допускати передозування.