Кора ивы белой (верби білої)

верба біла кора

Синоніми та народні назви верби білої. Верба, ветала, ракіту, чаклунський шум, почервоніння, дерево, що лущиться.

Аптечна назва кори верби. Salicis cortex (кора верби).

Ботанічний опис верби білої. верба біла — дерево заввишки 5-8 метрів із розкидчастою кроною й повислими гілками. У молодих дерев кора має світло-сірий колір, у старіших — темно-сірий, близький до чорного. З віком на корі з'являються тріщини. Гілки іви білої тонкі та гнучкі, жовтуватого кольору. Листя розташовується на коротких держаках, ланцетні. Є різниця між чоловічими та жіночими квітками. Всі квітки представлені прямо стійкими сережками, чоловічі — циліндричні та довгі, жіночі — коротші та товщі. Плод верби білої — двостулкова коробочка з насінням, покритими волосками.

Використовувана частина верби білої — кора.

Збирання, заготівка та зберігання кори верби білої. Кора верби білої заготовляється на початку весни, у період зісковзування. Використовуються дерева віком 7-6 років. Знята кора розрізається й підвищується на сонці. Далі її досушують у сушарках за 50-60 градусів. Висушена кора верби зберігається 4 роки.

Активні речовини кори верби білої. У корі верби міститься саліцин, дубильні речовини, флавоноїди, смоли та вітамін С.

Фармакологічна дія кори верби білої. Кора верби білої містить хімічний попередник ацетилсаліцилової кислоти, саліцин, з яким пов'язаний ряд її властивостей: жарознижувальний, знеболювальний, що перешкоджає тромбоутворенню, потогінний. Інші дії: зв'язувальна, кровоспинна, сечогінна, дезінфікувальна, антиревматична.

Показання до застосування кори верби білої. Препарати кори верби білої приймаються всередину та зовнішньо. Вживання всередину показане у разі гастриту (як гіркота, що стимулює травлення), коліти, дизентерії, лихоманок, внутрішніх кровотеч, туберкульозу, тифе, ревматизму, подагри, гінекологічних хвороб, ангіне та ГРЗ. Зовнішнє кора верби застосовується під час полоскання горла та рота, у приготуванні ножних ванн у разі варикозної хвороби, підвищеної пітливості ніг, хвороб шкіри.

Застосування й дозування кори верби білої. З часів початку випуску синтетичної ацетилсаліцилової кислоти, кора верби дещо втратила значення, як засіб проти лихоманки та ревматизму. Кору верби часто використовують як анальгетичну та потогінну. Попри рідкісне використання, вона дає гарний ефект під час лихоманок, головних болів і ревматичних захворювань.

Чай із кори верби білого показаний у разі лихоманкових захворювань, головного болю, шлункових захворювань, подагри та ревматизму. Також відвар кори верби застосовують у разі поносів через його зв'язувальну дію. Він також ефективний, як тонізувальний засіб у разі гіпотонії. Рецепт його приготування: 1 чайну ложку кори висипають у 250 мілілітрів води та повільно доводять до кипіння. Приймати його треба по 2 склянки на день. Для приготування настою кори верби треба залити одну її столову ложку двома склянками окропу та настояти в термосі. Дозу, що вийшла, настою розділяють на 3 прийоми.

Зовнішньо застосовують настій кори верби. Він ефективний під час пітливості ніг, фурункульозу. У разі запальних захворювань ковтки та порожнини рота він використовується для полоскання.

У їжу кора верби білої не використовується.

Побічні дії кори верби білої. Відомо, що побічні дії кори верби проявляються в меншому разі, ніж такі удесника. Під час використання правильних доз вони не проявляються. Можливі розлади травлення, нудота, шум у вухах.

Протипоказання для застосування кори верби білої. Кору верби не рекомендують застосовувати під час вагітності. Не дається дітям до 16 років у разі застуди.

Застереження під час приймання кори верби білої. Особам із шлунково-кишковими захворюваннями треба застосовувати з обережністю. Потрібно уникати використання кори верби одночасно з іншими саліцилатами (ацетилсаліцилова кислота, олія зимолюбки).