Меліса лікарська 100 грамів

В пакованні 100 грамів.

Інші назви: лимонна м'ята, м'яточник, лимонна трава, медівка. 

Меліса лікарська — це багаторічна трав'яниста рослина, з ароматною зеленню, особливо коли її потерти в руках, заввишки від 20 до 80 см. Стеблі м'яко опущені, листя субореве, черевичне, з великозубчастим краєм. Мелісу зараз культивують як лікарську рослину, але іноді вона діє і її можна побачити в різних місцях. 

Квітає меліса лікарська все літо білорозовими або білими квітками, зібраними по 3-10 в мутовки, розташованих у пазухах верхнього листя. 

Слово «меліса», а часто в народі її називають «меліса», з одним з, під час перекладі з грецької означає бджола. 

Запах цієї рослини приваблює й заспокоює бджіл. Бджолоди ефективно використовують цю її властивість під час роботи з бджолами, натирають травної руки й тоді бджоли не кусають. 

Трава мелісу перед цвітінням має приємний лимонний запах і смак, але під час цвітіння й після цвітіння набуває неприємного запаху, схожий на запах калодів. 

Про лікувальні властивості цієї рослини було відомо ще 3000 років тому. Ще Авіценна писав, що меліса бадьорить і зміцнює організм, допомагає у разі закупорювання мозку та усуває поганий запах із рота. 

З лікувальною метою використовують наземну частину рослини з квітками, без нижніх оревонелих частин стебла. Її заготовляють перед початком цвітіння і швидко сушать у добре провітрюваному приміщенні. 

У народній медицині мелісу використовують у разі захворювання шлунка, неврозів серця, гіпертонії, астми, судом, як тонізувальний засіб. Вона заспокоює нервову систему, збуджує апетит, полегшує кольки, викликані затримкою газів, припиняє блювання. Рекомендується вона також у разі мігрені, безсоння, підвищеної статевої збудливості, у разі нервової слабкості, хворобливих менструацій, шкірних сипій. 

Зовнішньо настій меліси застосовується як припарок і компреси під час фурункулів і для полоскання під час запалення ясен, у разі зубного болю. Меліса лікарська входить і до складу ароматичних ванн, а також вживається як засіб, що поліпшує обмін речовин в організмі. 

Настій меліси лікарської (всередину): у 1/2 л окропу кинути 2 столових ложок подрібненої трави меліси, настояти впродовж пів години, накривши кришкою, потім процідити та випити впродовж доби невеликими порціями. Можна настоювати й у термосі. 

Настій для припарок готують так само само, але на 0,5 л окропу треба брати 4 ст. ложки трави, тобто удвічі більше. 

Приймають мелісу також у разі токсикозу вагітних, немовляти, як-от лактогенний засіб, під час подагри. 

З листя меліси здавна готують настої, які використовують потім у разі запаморочення, головного болю, болів у серці, меланхолії, малокровії.
Середнє дозування приймання меліси для внутрішнього застосування — 1 ст. ложка трави на склянку окропу, настоювати 7-10 хвилин і пити бажано тільки теплий і свіжоприготований настій (підігрівати не рекомендовано). 

Мелісовий чай найкраще пити перед сном, не менш ніж за годину після їди. До склянки чаю можна додати 1 чайну ложечку меду. 

Якщо вас турбують болі в шлунку, то заварювати мелісу краще навпіл із м'ятою перцевою. Напар меліси проявляє спазматичну та газорозганювальну дію у разі функціональних захворювань кишківника. 

Після її приймання заспокоюються кольки від затримки газів, поліпшується виділення шлункового соку. Приймання такого чаю рекомендують у разі колітів і здуття кишківника, у разі вегетосудинної дистонії, у разі усіх нервових хвороб, безсоння, висиху, підвищеної статевої збудливості. 

Зовнішньо настій, відвар, настоянку, кашку зі свіжого листя меліси призначають у разі поліартриту, паралічів, ударів, виразок та ін. захворювань. 

Спиртова настоянка меліси (на горілці або спирті) готується у співвідношенні 1:5, тобто на 1 частину трави беруть 5 частин горілки. Приймають усередину по 15 крапель, тричі на день за перерахованих вище захворювань. 

Відвар трави меліси: 10 г. сухої подрібненої трави залити 1 склянкою води та кип'ятити впродовж 10 хвилин. Потім процідити та пити по 1 чайній ложці, тричі на день за деяких форм астми, захворювань шлунка, дихальних шляхів, неврозів серця. 

Використовують її як протиборвотний засіб у вагітних під час токсикозу, хворобливих менструацій і клімактеричних неврозів, у разі запалення придатків, а також у разі підвищеної статевої збудливості: 10 г сухої подрібненої трави меліси залити 1 склянкою окропу, настояти 1 годину. Потім процідити й пити по 0,5 склянки тричі на день. 

Меліса, крім медицини, також використовується в парфумерній та харчовій промисловості. Її корисно вживати у разі дієтичному харчування, у разі поганого травлення, браку апетиту, а також у разі перевтоми. 

Листя та траву меліси перед цвітінням, або в самому його початку, вживають в їжу як пряну приправу (в свіжому та сухому вигляді). Її додають у салати, супи, соуси, овочеві гарніри всіх видів, до страв із птиці та риби. 

З меліси готують смачні тонізувальні та освіжні напої, іноді разом із ревенем, м'ятою або іншими компонентами. Додають її також і під час консервування овочів, особливо делікатесних, ароматизують нею чай і оцет. 

А також, крім цінних харчових і лікувальних властивостей, меліса є ще прекрасним медоносом, її обожнюють бджоли. 

Меліса (меліса), протипоказання. Для застосування меліси є одне протипоказання — артеріальна гіпотензія.